Поруч

Сонце заховалось за обрій,
Щоб не було видно наших дій,
Втілення твоїх і моїх мрій.
Погляди стають яскравіше,
Дотики, слова - все ніжніше,
Вулиці сплять і місто тихіше...
Забули про важливі речі,
Перед очима - лише мить,
І ми вдаємося до втечі
Від ритму міста, що летить!..
Коли існують лише двоє,
Усе довкола завмира,
Нехай це буде наша гра!..

Приспів:
Коли ти поруч,
Забуваю я своє ім'я...
Поглянем вгору,
І згадаєм хто ми є!..
Коли ти поруч,
Забуваю я своє ім'я...
Цілуєш знову -
І всі болі змиє течія!..

Поруч!.. Поруч!..
Поруч!.. Поруч!..

Нехай усі питають, що між нами,
А ми сплелися думками,
А ми своїми тілами...
Не чуємо, що там кажуть люди,
Люди, що пливуть в нікуди...
Куди, сховалися куди?..
І ти збуваєшся щоразу,
Як мені снишся уночі,
І враз зникають всі образи,
Коли я в тебе на плечі!
Коли існують лише двоє,
Усе довкола завмира,
Нехай це буде наша гра!

Приспів.

Ти направляєш мене - розчиняюсь,
Тепер наші душі зливаються у одну...
Усі сумніви геть, стримуюся ледь-ледь,
Ніби ми на плаву, та я вже тону...
Ми відбиваємо світло міських ліхтарів,
І зовсім без слів, ми для почуттів,
Чи не далеко ми з тобою зайшли?..
Але добре так, коли!

Приспів.

Поруч!.. Поруч!.. | (8)