На коні, на вороному

На коні на вороному повертавсь козак додому
Через хутір стежка пролягла.
Там козачка чорноока ще й до того ж одинока
глечик із водою подала.
Гостей на вечерю кличе, а відмовити не личить
Козак пишні вуса підкрутив
Стіл накрила хуторянка і до самого світанку
місяць в небі так світив.

Ще з трави роса не змита вороний вже копитом
Не дивись на мене люба так
То ж така у мене доля, я як перекотиполе
На прощання їй сказав козак.
Та навік причарували очі серце вкрали
Повернув назад свого коня
Чи були у нього крила буря та дорогу вкрила
Вибачай мене моя рідня

Та навік причарували очі серце вкрали
Повернув назад свого коня
Чи були у нього крила буря та дорогу вкрила
Вибачай мене моя рідня

Стіл накрила хуторянка і до самого світанку
місяць в небі так світив.