Марії

Якби помножити любов усіх людей,
Ту, що була, що є й, що потім буде,
То буде ніч. Моя ж любов — як день,
Не знають ще чуття такого люди.

Якби зібрати з неба всі зірки
І всі сонця з усіх небес на світі, —
Моя любов горітиме яркіш
За всі сонця, на тисячі століттів.

Якби зірвать квітки з усіх планет,
Що вітер їх під зорями колише, —
Моя любов пахтітиме міцніше
Над квіти всі, крізь років вічний лет.

Якби зібрать красунь усіх віків,
Повз мене хай ідуть вони без краю, —
Марії я на них не проміняю,
Ні одній з них не вклониться мій спів.

Хай очі їх зіллються в зір один,
І в серце зір цей буде хай світити, —
Зачарувать мене не зможе він —
Твоїх очей йому не замінити.

З яких зірок злетіла ти сюди,
Така ясна, що спів про тебе лине?
Світи ж мені, світи мені завжди,
Над зорі всі, зоря моя єдина!