Дотикам

Так марно торкалися дві душі,
Малюючи мріями новий шлях.
Так гарно горталися аркуші,
Але лиш в думках...
Як дзеркала душі, але чужі,
Торкалися, мучали на межі,
Так довго блукали у мережах,
Але не у дотиках...

Приспів:
Я не забуду дотик твій,
Що сковза по моїй руці...
Не забуду, як торкався сам,
Не даючи волі нашим рукам...
Нашим думкам, нашим словам,
Не даючи волі дотикам...
Нашим сльозам, нашим тілам,
Не даючи волі дотикам...
Не даючи волі дотикам...

Розійдемося в морі, як кораблі,
І не залишим по собі слід...
Шкода, що з тобой ми не журавлі,
Ти йдеш на захід, а я - на схід...
І ми немов рідні, але чужі,
І наче реальність у міражі,
Ми наче блукаєм з тобою в снах,
Але не у дотиках...

Приспів.

Не даючи волі дотикам...
Не даючи волі дотикам...
Не даючи волі...
Я не забуду дотик твій,
Що сковза по моїй руці,
Не забуду як торкався сам,
Не даючи волі...