Скрипаль

Скрипаль грав, як і сотні разів,
Не питав, хто сьогодні в фаті.
Він не бачив, аж погляд зустрів,
Скрипка раптом здригнулась в руці...
Він не знав, поки музика грала,
Що в білій сукні йтиме вона,
Та, що серце його колись вкрала,
Та, що клялась: Навіки твоя!

Приспів:
Він заграє їм ніжно й красиво,
Хай радіють, хай тішиться зал!
Тільки струни ридають тужливо,
Ніби плаче самотній скрипаль...
А вона опустила повіки,
Бо впізнала знайомі слова,
Та ця пісня для них запізнилась,
І з очей покотилась сльоза...

Він кохав, а вона все вагалась,
Довго думала й зникла, як дим,
А тепер перед ним усміхалась,
Та була вже в обіймах чужих...
В танці наче вона зупинилась
Та показала лиш поглядом: Жаль...
Хоч мелодія в серці спинилась,
Та продовжував грати скрипаль...

Приспів.

Грав скрипаль, потім просто розтанув,
Вийшов в ніч, де ні сліз, ні жалю,
А у серці ще довго звучала
Та мелодія - Знай, що люблю...
Він заграє їм ніжно й красиво,
Хай радіють, хай тішиться зал!
Тільки струни ридають тужливо,
Ніби плаче самотній скрипаль...