Загадала м собі нині

Загадала м собі нині славноє бажання,
Щоб любив мня Іван милий з вечора й до рання!
Ой, Іванку, ой, Іванку, будеш ми любити,
А я буду тобі вірна щоночі, щоднини!
Ой, Марічко моя мила, гарне в тя бажання,
Та як би мня не любила єдна дівка файна.
Вона за мнов ходить всюди, де б я не явився,
Та я краще би на тобі, Марічко, вженився!

Та біда одна, Іванку, як тепер нам бути,
Бо мене сусідський легінь не може забути.
Ні на мить він серцю мому та й не стане рідний,
Бо лиш ти у ньому будеш завше дуже гідний.
Ой, Марічко, радість моя, ніц же не журися,
Маю плаття весільноє, краще й уберися.
Бо ніякий хлоп між нами ци дівка не стане,
Най любов наша полине селами, містами!

Загуде село на повну на нашім весіллі, |
Лиш для мене ти єдина і в житті й надії! | (2)