Пробач

Пробач, хай непомітні сльози, |
Це було так непросто |
Спалювати мости... | (2)

Знову порожнє місто тінями на лиці
Сповіді егоїста: совість лишив в таксі.
Все, шо приходить після бліками в темноті,
Ніби знайома пісня, але слова не ті.
Наче меломан, сам я затер платівку,
Наче обікрав банк, але без готівки,
Повернув назад, ніби провтикав зупинку,
Єдине, що сказав би, якби дали ше хвилинку:

Приспів:
Пробач!.. Хай непомітні сльози
Це було так не просто спалювати мости
Пробач!.. Може я в тому винна,
Бути хотіла вільна, і ти мене відпустив!..

Якщо я знову потраплю у ті ж тенета,
На тому ж місці зажує нову касету,
Кого мені винити крім себе за всі секрети?..
У моїй шафі затісно стало скелетам.
Життя лишає шрами зморшками на лиці,
Життя це як екзамен, дипломи тут не у всіх,
І якби не втішали всі ляльки, вони пусті,
Ти наперед пробач, що залишу на самоті.

Приспів. (2)

Дай мені знак, дай мені знати,
Доки блукати тут?..
Дай мені знак, дай мені знати
Хоча би що-небудь!..
Дай мені знак, дай мені знати
Де би знайти тебе!..
Дай мені знак, дай мені знати,
Знати, де ти є!
Я дам тобі знати, хоча я не знаю сама,
Де маю шукати тепер і тебе нема,
Я дам тобі знати, та як же подати знак?..
Що тільки забути тебе, я не знаю як...

Приспів.

І ти мене відпустив!.. | (4)