Два серця

Як перша зірка сходить на світанні,
Так ти зійшла в життя моє, жадана.
Я пам'ятаю погляд твій, останній,
Коли здавалось – розлучила доля рвана.
Та доля знала, доля все вела,
Щоб наші серця знову поєднала!
А я чекала, мов весна чекає,
Тепла і сонця, як земля жадає.
І вірила, що щастя не минає,
Що ти повернешся, коханий мій,
Жаданий. Крізь бурі й грози
Я твій образ берегла,
І знала, зустріч наша
Ще була й буде, так було!

Приспів:
Два серця, як одне, навік з'єднала доля,
Любов не згасне ця ніколи-ніколи!
Кохання наше це весна свята,
Що в душах наших квітне й вироста!
Ти – моє сонце, я – твоя зоря,
І нам співає пісню вся земля!

Пливуть літа, мов хмари понад гаєм,
Сивіє скроня, та душа палає.
Бо ти зі мною, і я точно знаю,
Це щастя вічне, що в душі я маю!
Твій ніжний голос – музика для мене,
В твоїх очах горить любов вогнем.
Коли тривога серце обіймає,
Твоє плече мене завжди тримає.
З тобою поруч я біди не знаю,
Ти розганяєш будь-яку печаль.
В твоїх долонях спокій я знаходжу,
І знов та знов "люблю" тобі шепочу.

Приспів.

Нехай говорять, що любов минає...
Та наша вічно в серці пломеніє!
Бо справжнє почуття не знає краю,
Воно лиш дужчає, воно лиш гріє!

Приспів.