Троянди вітру

Життя це дар, що і на вітрі квітне,
І щастя там, де є любов без меж!..

Колише вітер білі троянди,
Зриває цвіт, несе вдалечінь,
Так наші дні проходять назавжди,
Не повернути їх вже, о, ні...
Все, що було, залишиться в згадках,
Та не жалій, а лиш пам'ятай!..
Бо новий день це нова загадка,
Що завтра буде, ти не питай.

Приспів:
Весна прийде, і літо буде, й осінь,
І снігом замете зими печаль...
А ми з тобою в спогадах і досі —
Любов жива, як пісня, лине вдаль!..
Мелодія серця ще й досі лунає,
І ніжно в мені твої слова живуть.
Хоч доля мовчить і слова замітає,
Та в снах моїх знову троянди цвітуть!.. | (2)

Коли в душі нарешті стане тихо,
І біль вітрами в далеч віднесе,
Я зрозумію: це життя — не лихо,
А просто шлях, де кожен щось несе.
Та я прощаю все, що не збулося,
І відпускаю біль у небеса,
Бо кожен ранок знов мені дається —
Як шанс знайти у серці чудеса!..

Приспів.

Коли в душі засяє промінь світла,
І кожен день стає мов новий шанс,
Життя — це дар, що і на вітрі квітне,
І щастя там, де є любов без меж!..
Весна прийде!..

Приспів.

У снах моїх знову троянди цвітуть!..