До світанку

Приспів:
Не тікай до світанку,
Ми прокинемось удвох!
Це, можливо, не любов,
Ми все зрозумієм зранку!
Я там був,
Де ми граєм у любов,
Я відчую тебе знов,
Ми одні у цьому
Кам′яному замку.
Це, можливо, не любов,
Ти потрапила у кров,
Ми все зрозумієм зранку.
Я там був,
Де тікали від розмов,
Ми хотіли бути знов,
Щоб пограти у любов
До світанку!

Я завжди тебе чекаю,
Серед всіх тепер шукаю,
Хочу я до тебе, моя мала!
Знов любов не відпускає,
Моє серце так ламає,
Чому мене ти покохала?..
Неймовірна вона дама,
Не сказала чому, мамо,
Що кохання ранить так людей.
Що робити, я не знаю,
Коли голос твій лунає,
Але я не бачу там тебе...
Я так хочу всі спогади стерти,
Щоб відчути тебе знову, де ти?
Хочу руки твої, мені треба,
І писати про тебе куплети!
Так красива була ти щоночі,
Я люблю твої очі дівочі,
Моє серце до тебе так хоче!
І шепоче:

Приспів.

Ти — почуттів режисер мій,
Знову цей біль на десерт твій,
Але це не ролі, ми з′єднуєм долі,
І разом болючий сюжет...
І знай: ця мить вже в нотатках,
Хто сказав, що це крапка?
Поцілуй мене зранку,
Хай залишиться згадка!
Тепер я знаю про любов
Більше, ніж мільйони.
Ці почуття розквітли за ніч,
Як в саду піони.
Я ніби все знав
Ще спочатку весь фільм,
Та я із почуттів
Відчув з тобою всі сім...
Скажи всім,
Що ти тоді почула, мила.
Ти не пішла,
Бо ти мене не розлюбила!..
Іди до мене!..
Хочеш, я вгадаю твої сни?
Хочеш лети,
Та до світанку не іди!

Приспів. (2)