Вона його підкорювала щирістю

Вона його підкорювала щирістю,
Дивилася по-іншому на нього.
Торкалася так пристрасно із ніжністю,
Натомість не просила геть нічого.

Вона йому відкрила світ незвіданий,
Де є довіра, без брехні і фальші.
Ці почуття ніким не перевірені,
Та він у цьому щось побачив справжнє.

Вона ще юна, світом не зіпсована.
Тендітне серце ще ніхто не ранив.
Наївна, щира, ніби зачарована,
На кожен день писала милі плани.

А в нього досвід привалив гантелями.
Між раундів брехня. Удар. Нокаут.
І чорне з білим десь між паралелями,
Від болю у душі чорнів блекаут.

Але вона світилася іскринкою,
Виводила із темряви нічної
І поряд з ним відчула себе жінкою,
Він став її улюбленим героєм.

Чи це роман, чи драма, чи трагедія,
Читаючи фіналу ще не знала.
Та щось таки у нім вона розгледіла...
І, ніби в мріях, вперше покохала.