Зорепад

Мої вітри несуть слова до тебе,
Не журись, бо я кохаю до неба!
До сих пір, хоч ти залишив попіл,
Замість мрій, що я стільки років.
Малювала про нас — тепер клята стіна,
Розділяє любов, розділяє тіла.
Катана ріже по серцю,
Краплі крові на тексті,
Та все обійдеться!

Я винесу все це,
Та без ран, навряд чи,
Знайдеш іншу, та я буду краще!
Я можу без тебе, але не хочу,
Повернися до мене —
Досить снитись щоночі.
В зорепад я загадаю бажання,
Наче востаннє,
В зорепад я загадаю кохання —
Твоє кохання!

Зірка за зіркою падала, |
Може, я була замала, |
Та я вірила, вірила, вірила, |
Що збудеться те, що загадала! | (2)

Я більше не боюся відкрити себе тобі,
Оголене серце чекає ніжні долоні.
Коли я в печалі — то просто обійми,
Ти у моїй крові, ти у моїх скронях!..

Моя любов без меж —
Це просто не мине,
Я дочекаюсь тебе!
І коли ти прийдеш —
Я скину зайве з плечей!
Вірю, ти теж!

В зорепад я загадаю бажання,
Наче востаннє,
В зорепад я загадаю кохання —
Твоє кохання!

Зірка за зіркою падала, |
Може, я була замала, |
Та я вірила, вірила, вірила, |
Що збудеться те, що загадала! | (2)