Холодна кава

Сірий світанок постукав у шибку,
Місто в тумані ще бачить сни.
На підвіконні лишила помилку —
Філіжанку кави, що охолола, як ми...
В дзеркалі калюж — неонові ріки,
Вітер гортає порожні листи.
Ти мені вчора закрив повіки,
Щоби не бачила, як йдеш назавжди...

Приспів:
Хто з нас почав цю тиху гру?..
Хто написав її кінцівку?..
І ця холодна кава —
За все, що не збулося.
На віях, як іржава,
Застигла враз сльоза...
Під звук старого джазу
Танцює тінь на склі...
Я не сказала фразу,
Що ми вже не одні...

Перший трамвай, наче привид із ночі,
Креслить маршрут по холодній росі.
Все, що лишилось — твої сірі очі,
В туманній пам'яті немов уві сні...
Небо на сході вже світла благає,
Ніч віддає свої тихі права...
Чашка в руках моїх не зігріває,
В ній помирають останні слова...

Приспів.