Пестощі воєнного часу

Мене сьогодні цілувало сонечко,
Бо ти мене, на жаль, не цілував.
Воно зайшло без стуку у віконечко
І нишком цьомнуло, аби ніхто не знав.
Мене сьогодні вітер пригорнув,
Поки трудився ти і захищав країну.
Я пригорнулась, щоб ніхто не чув,
Й послала з ним тобі, чекай - прилину.

Приспів:
Я назбираю той любові в грудях
Більше, ніж вміститься.
Море, ні, цілий океан - чи то
Скупнутись чи напитися.
Коли вернешся в мої руки, ні,
Сльози лити я не стану.
Омию, освіжу, зцілю!
Від задоволення розтану...

Мені сьогодні посміхався ліс,
Бо посмішка твоя вночі лиш сниться.
Тисну "відправити", щоб телефон тобі приніс.
Хай в мужнім серці та навіки поселиться.
Мене сьогодні пестила водичка
Так ніжно, як твої, мій милий, пальці.
Аж маю заздрість до спускрвого гачка.
Нічого. Надолужимо. Вночі і вранці.

Приспів.

Я хочу, аби в кожній хмарі
Ти впізнавав мою любов.
Зчитав молитву, що у парі
З водой джерельною знайшов.
В зойках пташок почув мій стогін,
А в тиші чув думки про тебе.
І знав: з тобою день і ніч твій Овен
Думками. Діві лиш відчути треба!

Приспів. (2)

Розтану, випаруюсь і дощем
Зрошу це втомлене чоло.
Вибір простий, та в серці щем:
З тобою - щоб там не було!