Знову світиться твій акаунт

Привіт, привіт, моя мила,
Я пишу тобі листа.
Споглядаю у телефоні,
Що була ти тут, була.

Горить-світиться твій акаунт,
Ще була п'ять хвилин тому.
Щось тоді я сюди не втрапив,
І залишив тебе одну.

Написав тобі коротенько,
Прочитаєш очима ти.
Я чекаю від тебе смайлик,
Ти ж як завжди поставиш ОКЕЙ.

І смішне таке твоє слово,
Воно вабить мене як гріх.
Пишу швидко тобі, питаю,
Де сьогодні зустрінемся знов?

Ти мовчиш, я повторюю ще,
Варіанти пишу свої,
Ти з них поспіхом робиш вибір,
Ставиш ОКЕЙ ти знову мені.

Слів багато в мене до тебе,
Твоє ОКЕЙ у моїй голові.
Що пробуджує мене щоранку,
Як годинник мій на столі.

Я не знаю як ОКЕЙ твій прибрати,
Розігріти твою шкарлупу.
Щоб розтанула з льоду на воду,
Полилася з кохання ріку.
Кохання, кохання, кохання,
Кохання ріку...

Б'юсь об берег, неначе в камінь,
Ти холодна і крижана.
Це кохання таке чи манна,
Що накрила як небеса?..

Знову світиться твій акаунт,
І пишу тобі знов листа.
Я не знаю, що буде далі,
А хто знає, мабуть ніхто.
Не знає ніхто...