Заплакана цариця

Вночі не спиться,
Промокла під дощем заплакана цариця.
Номер набираєш —
Його підніме той, хто тебе не кохає...

Приспів:
І прийде час, коли не стане нас,
І все пройде, як сон, — твоя любов,
І ті слова, що я вдихаю знов і знов...
Квіти, що би ще раз дарував, — та ну!
Що б я ще раз довіряв, як дурак?
Я в любов повірив знов і потонув,
Я знов повівся на твою натуру...

А я дивлюсь, ще, напевне, пройдусь,
Де не будували правді сховищ,
З ким правда - це не здобич.
Її в хованках знайду, я її відмию.
Де би, де сховав її,
Серед снігу білу знайду!
Гірка, яка я знаю,
Дегустував сомельє, як я правду,
А так далеко я йду... Я її шукаю!..
Брехня теж очі колить,
Просто не сьогодні.
Я її завжди впізнаю
Навіть, якщо ситуація на краю,
Я брехню більше вже не вичисляю,
Я просто знаю!..

Приспів.