Я не можу без тебе

За зимою весна приходить.
Кожен щастя своє знаходить.
Так і я, як зустрівся з Тобою,
То позбувся і сну й спокою.
Зчарувала, приворожила -
Моє серце собі лишила.
Стали світлими темні ночі,
Як заглянув я в твої очі!..
Зводять з розуму твої коси,
Ніби вмили їх чисті роси.
Теплим вітром ти їх сушила,
І на них запах трав лишила...
Наче мед — твої поцілунки,
Погляд твій — мов солодкі трунки!
Лічить серце моє і душу,
І тобі я признатись мушу, що

Приспів:
Я не можу без тебе жити!
Я не можу тебе не любити!
День без тебе — це просто мука,
І мов пекло — з тобою розлука!
Я від дотиків твоїх п'янію,
Лиш про тебе одну я мрію!
Лиш тебе я одну кохаю!
І кохатиму вічно, знаю!

За весною — приходить літо,
В теплих променях все зігріто,
Теплі ночі, і теплі ранки,
Зустрічаю з тобою світанки.
Розлучатись з тобою не хочу,
Чом, короткі такі літні ночі?
Чом не світить нам місяць із неба?
А мені ж ще сказати треба:

Приспів.