Я і ти

Я - не найкраща жінка на землі.
Ти - не найкращий чоловік у світі.
Ніхто не буде плакати в імлі.
І час не здатен щось між нас спростити.
Десь між "була" і "вчасно відпустив"
Намисто днів нанизуємо плавно.
Ніхто не жертва і не рятівник.
Ми – просто два мости над океаном.
Ми - два мости над океаном...

Я – саме та нездійснена весна,
Що проростає з попелу у жилах.
А ти – той вітер, що мене спіймав,
Та не посмів тримати понад силу.
Ми – не для глянцю і не для пісень,
Не для чужих історій і моралі.
Ми – дві дороги в нескінченний день,
Що залишились, бо не вибирали.
Так, залишились... Ми не вибирали...

І нам не треба вічності чи слів –
Ми вже в цій миті виправдали втрати.
Між нами світ спиняє рух і спів,
Щоб ми навчились справжнє відчувати.
Ми не шукали формули чудес,
Лише торкались істини губами.
Ми між рядків, без воєн і без тез,
Збираєм вдвох себе на переправі.
Ми залишилися удвох на переправі...

І хай життя нас зводить, як мости,
Цим відблиском, приреченим до страти.
Обоє знаєм, краще б відпустив,
Але ніхто у це не хоче гратись.
Так ми обоє не хотіли гратись...