Я не знав ще імені твого

Я їхав, як завжди, у звичний той день,
Без планів, без знаків, без див і знамен.
Ранковий маршрут, напівсонний цей світ,
Дорога, думки та незвичне "Привіт!"
Я пройшов повз тебе, озирнувся,
Серце раптово сказало: Вернись!..
Спитавши, чи вільно, ледь не спіткнувся,
І світ між нами раптом зупинивсь...

Приспів:
Я не знав ще імені твого,
Як твоє серце вже торкнулося мого!
Я не спитався, можна так чи ні?
Твоя рука тремтить в моїй руці!..
Я не вірив в любов, думав то не моє.
Але серце одразу впізнало тебе!
Того ранку в автобусі знав уже я,
Що ти - доля навіки, кохана моя!

Хто ти така? Чому серце горить?
Все пролетіло, немов одна мить...
Я майже не бачив твого лиця.
Та відчував, що ти - рідна моя!
Навколо стояли люди чужі,
Та ми були наче одні...
Так хотілось важливе спитати,
Боявся ту тишу словами злякати!..

Приспів.

А потім ти вийшла — і світ похитнувся,
Ні слова, ні погляду — я озирнувся...
Стояв, не розуміючи, що це було,
Стало так порожньо, все попливло...
Я їхав далі й тебе загубив,
І думки всі лишились з тобою...
Та вперше в житті я зрозумів:
Як ніжно і щиро я полюбив!

Приспів.

Я шукав тебе в тиші безсонних ночей,
Серед тисяч облич і сотні людей,
Багато раз думав, чому відпустив?..
Щоб тебе віднайти, все для цього зробив!
Я не знав твого імені — тепер знаю все,
Бо серце без слів упізнало своє!
Ти змінила життя, внесла в нього любов,
І сірий мій світ яскравішим став знов!..

Приспів.

Щодня я шепочу, як тебе я кохаю!..
Твоя рука в моїй — це навіки, я знаю!..
Ми разом, і все дивуюся знов,
Яка вже красива та справжня любов!..