Спасибі

Ми сидимо навпроти, не ховаємо очей,
Це найтепліша з усіх наших ночей!
Немає претензій, образ і німоти,
Сьогодні ми нарешті перейшли на "ти".

Спасибі за цей вечір, спасибі за вечерю,
За те, що відчинив у щирість ці двері!
За те, що говорили так глибоко, як ніколи,
Без масок і без гри, без звичної крамоли!
Ми стали справжніми лише на самім краї...
Спасибі за прощання... Спасибі, що ти йдеш,
І дякую, що я тебе втрачаю...

Здається, ми мовчали роками про важливе,
Ховали під килимом усе, що неможливе.
А зараз, на порозі, коли шляхи розійдуться,
Слова самі собою у річку правди ллються...
Ти розповів про страх, я - про свої жалі,
Ми - двоє пасажирів на різнім кораблі...
Так дивно відчувати спокій замість болю,
Коли даруєш іншому (і собі) волю.

Спасибі! Спасибі! Спасибі за все,
За двері до щирих розмов!
Спасибі! Спасибі! Спасибі за вечір!
І вдячність за те, що пішов!..
Тільки не озирайся! Спасибі...