Пиши - я читатиму

Чому так далеко ти, мила, від мене?
Чому тебе доля забрала, чому?
Яким мені вітром примчатись до тебе?
І хто, скажи, винен у всьому цьому?

Нема в цьому винних, не треба й шукати:
Ні доля, ні мрії, ні роки, ні час.
Не треба, прошу, нашу пам'ять гортати,
Пиши - я читатиму тебе щораз.

Пишу своїм серцем, виводжу душею,
У кожне словечко вкладаю любов.
Я знаю, тобі вже не бути моєю,
Та все ж недаремно тебе я знайшов.

Чекаю і довго ще буду чекати
На кожен твій подих, на кожен твій вірш.
Не можу тебе до безтями кохати,
Але й не кохати - для мене ще гірш.

Чому так далеко ти, мила, від мене?
Чому тебе бачу у снах лиш, чому?
Чому тільки в мріях торкаюся тебе?
Хотів пожалітись - немає кому...

Не треба жалітись, цінуй те, що маєш:
Години, хвилини, а може, лиш мить.
Люби, якщо любиш, кохай, якщо вмієш,
Бо час невблаганний - він швидко летить.
Чому так далеко... Він швидко летить...