Марія Чайківчанка

Колись молодий був, наче сокіл,
А у душі розквітав райський сад.
У вирій злетіли золоті роки,
У спогадах ведуть в літній сад...

Так пахне духмяно акації цвіт,
І так бентежно на моїм серці!
З юних років зійшов до зрілих літ,
Де лебеді на синім озерці.

А я, немов лелека, у самоті
Ходжу в пишних травах одинокий.
Де ти, весна - мої роки золоті?..
Моє життя - океан широкий!..

Юність згубилась у квітучім полі,
У осінь літо не повернути...
Злетіли роки, як листя тополі,
У спогадах шукаю весну у лютий...

П'янить, дурманить акації цвіт!
Йду в літо тихою ходою...
О, літечко, верни лиш одну мить,
Де з милою удвох під вербою!..

О, скільки я доріг на світі сходив!..
Скільки квітучих весен я стрічав!..
Шукаю я давньої пісні мотив,
Оту весну, що колись я кохав...

О, біла акаціє, цвіт пелюстки
Вітер на твої коси розсипає...
Умаїв у вінець золоті роки,
Крізь туман серце тебе шукає...