Остання осінь

Невідомість тихо
За мною слідами ходить,
І думки, як вітер,
Розхитують крихкий спокій...
В мовчанні стін відповіді
Не знаходиш. Хто ти -
І чи приведе тебе до мене
Ця осінь?

Приспів:
І таки приходить ця остання
Тривожна осінь,
І сумніви в голові, мов
Жовте листя, вітром носить...
Коли дощі ідуть -
І душа найбільше тиші просить,
В серці дні в інії -
І твого світла не видно досі.

Мені знайомі твої риси -
І ти вже тінь мого сну.
Я знаю: ти десь тут,
Але ще тебе не впізнаю...
Саме для тебе в мені
Поволі кують цю глибину.
Хто ти - і чи цієї осені
Я тебе таки знайду?

Приспів.

Почуття у вогні -
І кроки ведуть мене не туди...
Намагаюся знайти стежки,
Якими ходиш ти.
У минуле заглядаю,
Та тримаюсь за сьогодні.
Чи я тебе ще не знаю?
Чи таки зустрічав у жовтні?

Приспів.

Серед пауз власної метушні
Як тебе знайти?
Помічаю, як жовте листя
Вказує на твої стежки...
Я тебе вже бачу, знаю:
Це ти - і продовжую йти.
Осінь стримала обіцянку
І таки привела тебе мені.

Приспів.

І таки приходить ця
Жадана тиха осінь,
І легкий вітер лише
Жовте листя носить.
Серце більше не тоне
В минулій тривозі,
Бо тепер тільки ти
Заповнюєш мій простір.
І вже в душі затихли рани,
Поки їх лікує спокій...
Тепер поруч тільки ти,
А не холодна невідомість.