Почуй мене

Почуй мене, коли той дощ, холодний,
Ударить бризками в твоє вікно,
Та знай, що в серці є мотив погодній,
Який дарує затишок й тепло...
Нехай ті краплі, мов гіркі образи,
Та наша пісня досі ще дзвенить,
Ми всі негоди подолаєм разом,
І збережемо кожну світлу мить!

Приснись мені крізь тихий шелест ночі,
Зійди зорею у моїм вікні,
Я так чекаю, я побачить хочу
Твій ніжний погляд у безмежнім сні...
На мить зупинимо образи й втому,
Відпустимо надії і жалі,
Я так прошу тебе ‐ приснись в усьому
Найкращому, що є на цій землі!

Прийди до мене – так тебе чекаю,
Я чай любові свіжий заварю,
Хай в сутінках горить вогонь нетлінний,
Лише тобі це світло віддаю!
Почуй, – прошу, – прийди у дощ холодний,
Тебе чекаю я завжди - повір...
Хай зірка зійде у віконце наше,
Хай вічним буде наш любові дзвін!
Прийди, почуй, коханий, і повір!