Наївна

Дивилася в очі його, як у небо,
Втрачала реальність у чарах п'янких.
І серце від щастя билось шалено,
І танули ночі в обіймах палких.
Не знала тоді принесе він їй смуток.
І вірила в казку, йшла сліпо за ним.
Поклала йому свою долю у руку,
Та мрії її розлетілись, як дим.

Приспів:
Наївне дівча, що вірило в казку.
Гортає пам'ять рвані сторінки.
Наївне дівча, що вірило в казку
Тепер ховає сльози уночі.

Вже чула вона сотні схожих історій
Про сльози розлук і розбиті серця.
Про те, як кохання вмирає у горі,
Як оманливий світ малює брехня.
Та вірила щиро, що буде щаслива,
І світло між ними - як щось неземне,
Що їхнє кохання - це справжнєє диво,
І гіркість розлуки її омине.

Приспів:

Та дівчина, що вірила у казку,
Лишилася в минулому житті.
У дівчини, що вірила у казку,
Давно вже сльози висохли її.