Дощ на склі

Крізь скло вокзалу дивлюсь я у небо,
І бачу дощ, що десь спускається здаля.
Ти у автобус сіла, бо "так треба",
Тебе зупини́ти не наважуюсь я...
Повз мене автобус твій проїжджає,
І срібний слід за ним зникає.
Моє серце тебе відпускати не хоче
Кожна крапля шепоче: Залишся зі мною!
Лиш згадаю тебе і у грудях лоскоче,
І туман огортає наш світ тишиною.
Коли ти поруч - світ іде з-під ніг,
Тільки з тобою щасливим бути міг!

Приспів:
Дощ на склі!.. Дощ на склі!..
Я залишаюсь один!..
Я залишаюсь одна!..
Дощ на склі!.. Дощ на склі!..
Не покидай мене!..
Не відпускай мене!..

Дивлюсь в далечінь - й бачу знову тебе,
А краплі дощу шепочуть ім'я твоє.
У руках теплий чай - зігріває мене,
Знов чекаю на мить, як побачу тебе.
Автобус зникає у вечірній імлі,
Та слід твій залишиться в моїй душі...
Тиша вокзалу мене обіймає,
Душа моя вслід за тобою летить.
Без тебе світла у світі немає,
Чекатиму зустрічі щасливу мить.
Автобус поїхав, та кохання живе,
І знаю, що доля нас знову зведе.

Приспів.

Мій телефон у руках мовчить,
Старий вокзал засинає в дощі.
Серце болем у грудях щемить,
Що відпустив тебе в синій імлі.
Цей дощ не загасить у серці вогонь,
Я пам'ятаю тепло твоїх долонь!

Приспів. (2)