Тихо плаче ковила

Тиха ніч пливе, зорі над селом,
Ти ідеш одна, темно за вікном.
Твої гарні очі, голос - як весна,
Ти мені наснилась знову не сама,
Тільки тихо плаче ковила...

Приспів:
Тихо плаче ковила,
Важко вижити самій.
Хай до тебе моя дума
Проросте в тиші нічній.
Я тебе несу у серці,
Як весну несе земля,
Навіть тиша шепче: Любиш,
Тихо плаче ковила...

Впала ніч на тихі верби,
Сріблом вкрила спориші.
Я шукаю твої очі
У туманній далині.
Пахне м'ята і полин,
Місяць хилиться до хати,
Я без тебе - як пташиний клин,
Що не вміє відлітати.
Тільки тихо плаче ковила...

Приспів.

Ходить вітер край дороги,
Кучерявить спориші,
Твоє ім'я - мов молитва,
У засмученій душі.
Я не кличу - тільки жду,
Бо кохання не наказ,
Ти прийдеш - і я знайду
Світло в тіні своїх фраз.
Тільки тихо плаче ковила...

Приспів.

Якщо доля розлучає -
Не кляну її, не злюсь,
Я в коханні, як у полі,
Навіть впавши - підіймусь.
Бо любов - не крик, не грім,
Вона червона як мак,
Я живу одним твоїм -
Тихим словом: Так...
Тільки тихо плаче ковила...
Хай настане день значний,
Знову річку, понесе весна.
Навіть біль вже не страшний,
Лиш не знаєш ти про це одна.

Приспів.

Тільки тихо плаче ковила...