Красива жінка незаміжня

Вона прокинеться до ранку,
Чи може зовсім не засне.
Привітне сонце крізь фіранку
В її обличчя зазирне
Нехитрі вранішні турботи,
І кава чорна та гірка.
І мов на крилах на роботу
Летить стурбована така.

Красива жінка незаміжня
Стоїть, задумавшись в метро.
В її очах печаль торішня,
А на вустах журби добро.
Красива жінка незаміжня
Очей до Вас не підійма.
Вона ще може бути ніжна,
Але в душі її зима.

Чи доля так пожартувала?
Чи щось не склалось у житті?
До неї сватались чимало
Та все не ті, та все не ті.
І вже шепочуться сусіди
З недобрим виразом обличь,
Що в інших вже дорослі діти,
А ця гуляє день та ніч.

Красива жінка незаміжня
Стоїть, задумавшись в метро.
В її очах печаль торішня,
А на вустах журби добро.
Красива жінка незаміжня
Очей до Вас не підійма.
Вона ще може бути ніжна,
Але в душі її зима.

А й би просто посміхнутись,
Журбою кинувши до ніг,
І несподівано проснутись
В обіймах ніжних і міцних.
І на роботу не летіти,
А вийти з ним, коханим, удвох.
І хай собі плетуть сусіди -
Суддя їм Бог, суддя їм Бог.

Красива жінка незаміжня
Стоїть, задумавшись в метро.
В її очах печаль торішня,
А на вустах журби добро.
Красива жінка незаміжня
Очей до Вас не підійма.
Вона ще може бути ніжна,
Але в душі її зима.

Красива жінка незаміжня...