Полинова доля

Полини гойдаються в покосах,
Сонце заховало усміх свій...
Ти утри, дівчино, тихі сльози,
Проводжай коханого у бій.
Ой, на кого ж ти мене покинув?
Та нащо мені такеє зло?
Простягнула гілочку полину:
Це тобі на згадку про село.

Приспів:
Полинова доля, полинова,
Гіркотою серце обпіка.
А дівчина тужить знову й знову,
Виглядає свого козака.

Сміло йде вперед козак до бою,
Воріженьки гинуть на очах...
А вночі кладе під головою
Зілля, подароване дівчам.
І у сни приходять візерунком
Рідна хата, світлі рушники
І дівочі ніжнії цілунки,
І тепло вологої щоки.

Приспів.

А на ранок бій - такий кривавий!
Скільки наших хлопців полягло!
Він востаннє зустрічав заграву,
Не вернув до милої в село.
Не побачив волошкові очі,
Не зустрів жаданої весни.
...У журбі дівчина дні і ночі,
Лиш гойдає вітер полини.

Приспів.