Ой, вийду я на ту гору

Ой, вийду я на ту гору,
Подивлюся на долину.
Долина широка, калина висока, |
Аж додолу гілля гнеться. | (2)

А під тою калиною
Стояв козак з дівчиною.
Дівчинонька плаче, сльози проливає, |
Свою долю проклинає. | (2)

Ой, якби я була знала,
Не йшла б заміж, а гуляла.
У рідного батька, у рідної неньки, |
Як цвіт маків розцвітала. | (2)

А тепер я мушу знати:
Пізно лягти, рано встати.
Пізненько лягала, раненько вставала, |
Свою долю проклинала. | (2)

Ой, вийду я на ту гору,
Подивлюся на ті квіти.
Квіти я садила, сама поливала, |
Нема того, що кохала. | (2)

Ой, вийду я на ту гору,
Подивлюся на той місяць.
Ой, місяцю ясний, який ти прекрасний, |
Який заміж мій нещасний. | (2)

Ой, вийду я на ту гору,
Подивлюся на долину.
Долина широка, калина висока, |
А я стою одинока. | (2)