Ой вийду я на ту гору

Ой вийду я на ту гору,
Стану, гляну на долину,
Долина широка, калина висока, |
Аж додолу гілля гнеться. | (2)

А під тою калиною
Стояв козак з розвідною,
Розвідниця плаче, сльози проливає, |
Свою долю проклинає. | (2)

Ой, якби я о це знала,
Ни йшла заміж та гуляла,
Коло свого батька, коло свої неньки, |
Як маківка розквітала. | (2)

А тепер я мушу знати,
Пізно лячи, чи рано стати,
Пізненько лягала, раненько вставала, |
Чужій мамці догоджала. | (2)

Ой вийду я на ту гору,
Стану, гляну на ці квіти,
Сама їх садила, сама поливала, |
Щастя й долі не вгадала. | (2)

Ой вийду я на ту гору,
Стану, гляну на долину,
Долина широка, калина висока, |
А я стою одинока. | (2)