Розпрощався стрілець ^*

Розпрощався стрілець із своєю ріднею
І поїхав в далеку дорогу –
За свій рідний край, за козацький звичай,
Йшов у бій за свою перемогу.

А вітер колише високу траву,
Молодий дуб додолу схилився,
Листям шелестить, вбитий стрілець лежить,
Його коник над ним зажурився.

Ой, ти коню, мій коню, не стій наді мною,
Я полежу на землі невкритий.
Ти біжи, коню мій, скажи неньці рідній,
Що я за Україну убитий.

Нехай батько і мати, і сестри, і брати -
Нехай вони за мною не плачуть.
Я у степу лежу, по Вкраїні тужу,
Чорний крук наді мною все кряче.

Ряди ж за рядами стрільці йдуть полками,
До походу гармати їм грають.
А за їхню честь лиш березовий хрест,
Дрібні сльози на землю спадають.

Розпрощався стрілець із своєю ріднею
Та й поїхав в далеку дорогу –
За свій рідний край, за козацький звичай,
Йшов у бій за свою перемогу.