Сіно моє, сіно

Сіно моє, сіно, попід сіном вода,
Плакала дівчина, як була молода.

Плаче дівка, плаче, личенько марнує,
Знати по дівчині, віночка жалкує.

Не жаль мені вінка, ні жодної речі,
Розпустила коси аж по самі плечі.

Коси розпустила, плечі устелила,
Вийшла за нелюба, жалю наробила.

Ой, жалю мій, жалю з гореньком й печаллю,
Прийшов нелюбонько, заліг всюю лаву.

А приїхав милий, не має де сісти,
Туга на серденьку, що не можу знести.

А приїхав милий сивим конем на двір,
А висипав грошей сім талярів на стіл.

Возьми, моя мила, ті гроші в хустину,
Бо тебе я, мила, та на рік покину.

Ой, возьми, мій милий та з собою гроші,
Та купи для мене, що є найдорожче.

Полотняний фартух, червона спідниця.
Вчора була дівка, се вже молодиця.

Краще, мій миленький, навік розпрощайся.
Я вже молодиця. Здоров оставайся.