Служила Настя у пана

Служила Настя у пана (2)
Сім років не віддана.

А на восьмий вступила (2)
Та й пана полюбила.

Поїхав пан в дорогу, (2)
Лишив Настю небогу.

Настя ходить, сумує (2)
І ся пані питає.

Чом, Насте, не виходиш, (2)
Чом пісні не виводиш?

Що ж я, пані, зробила, (2)
Я пана полюбила.

Підем, Насте, до броду, (2)
Подивимося в воду.

Подивимося в воду, (2)
Котра краща на вроду.

Настя краща на вроду, (2)
Пані втрутила в воду.

Пан з дороги вертає, (2)
Пан за Настю питає.

Де моя вірна слуга, (2)
Де Настуня дорога?

А я Настю віддала (2)
За три милі під села.

Запрягай, кучер, коні, (2)
Поїдем до Настуні.

Не тре коні морити, (2)
Не тре пана дурити.

Я Настю втопила, (2)
Вона пана любила.

Настю з води витягають, (2)
Пана на стіл вдягають.

Насті косоньку чешуть, (2)
Панові трунy тешуть.

Що ж я дурна зробила, (2)
Що два житгя згубила?