Ну-ка панове-господарове

Ну-ка, панове-господарове,
Постаньте в ряду, я козу веду
Недавно з Москви з довгими косьми.
Косами зв'яжу, рогами сколю,
Хвостом, бородою да й двор замету.
На печі жито ногами збито,
На полу овес великий порос.
Синя пшениця - перепелиця
Вивела дітей - любо гледіти:
Старшеє й меншеє та й полетіли,
Середульшоє посиротіли.

Десь ти, козонько, не господиня,
Що своїх діток не покормила.
Да взяла серпок, ходила у садок,
Да нажала травички да й і у снопок,
Да й покормила да й своїх діток.

Бігла козонька на тії сельця,
На тії сельця - Михайловщину,
В Михайловщині всі стрільці -
Ловци Миколайовці,
Хочуть козоньку да й застрілити.

А я тих стрільцов да й не боюси,
Тольки боюси старого діда - борода сіда,
Він не хракає, києм махає.
Да вдарив козу по лівім вуха,
З правого уха потекла й уха,
Вот коза впала, здохла, пропала.

Їде хазяїн, кулибу несе,
Ще й куленицю ще й паляницю,
Ще й кусок сала, щоб наша коза ситая стала.
Устань, козонько, та й не ленуйси,
Пану хазяїну в ноги вклониси,
Ще й хазяєчці - нашій паночці,
Щоб добра була ще й сто грам дала.
Щоб наша коза весела була,
А діду пирог - щоб козу стерог.

Добрий вечір!..