Похід Дружинників

Ой, дай, Боже!
Йа в поли і в поли – близько дороги,
Ой, дай, Боже!
Стоє намети – з білого шовку,
Ой, дай, Боже!
Йа в тих наметах – сидє панове.
Ой, дай, Боже!
Ой, сидє, сидє – радочку радє,
Ой, дай, Боже!
Ой, єст помеж ними – чом пан найстарший,
Ой, дай, Боже!
Чом пан найстарший – чом пан господар.
Ой, дай, Боже!
Прийшли-ж ид нему – служечки єго,
Ой, дай, Боже!
Взєли шепочки – по за крісочки,
Ой, дай, Боже!
Взєли шабельки – по за обельки,
Ой, дай, Боже!
Взєли мечики – по за крижики.
Ой, дай, Боже!
Тугесенькі лучки – і стріл сім пучків,
Ой дай Боже!
Та й просє Господа – своєго Пана:
Ой дай Боже!
"Йа впусти й ти нас – йа в гор на войну".
Ой дай Боже!

Йа впусти й ти нас – йа в гор на войну!
На войну!

І рече князь дружині: Братіє й дружино!
Луцже ж би потяту бити, понеже поланену бити!
А усядем, братіє, на борзії комони!
А поздрим Дону великого!

"Ой, я вас не пущу – сам з вами піду!"
Ой, дай, Боже!
Та й стали й уперше – там під горою,
Ой, дай, Боже!
Ой, там під горою – під Турецькою,
Ой, дай, Боже!
Совгнули кіньми – як грім у небі,
Ой, дай, Боже!
Блисли мечами – як молні в хмарі,
Ой, дай, Боже!
Пустє стрілочки – як дробен дощик.
Ой, дай, Боже!

Чорні тучі з моря йдуть
Хотять прикрити два солнця,
А в них трепещуть синії молнії.
Іти дождю стрілами от Дону великого,
Ту ся мечам пощербити,
Ту ся копієм преломити
О шеломи харалужнії

Та й стали й удруге – там під горою,
Ой, дай, Боже!
Та й під той горою – під Волоською,
Ой, дай, Боже!
Совгнули кіньми – як грім у небі,
Ой, дай, Боже!
Блисли мечами – як молні в хмарі,
Ой, дай, Боже!
Пустє стрілочки – як дробен дощик.
Ой, дай, Боже!

Та й стали й утрете – там під горою,
Ой, дай, Боже!
Ой, там під горою – під Угорською,
Ой, дай, Боже!
Совгнули кіньми – як грім у небі,
Ой, дай, Боже!
Блисли мечами – як молні в хмарі,
Ой, дай, Боже!
Пустє стрілочки – як дробен дощик.
Ой, дай, Боже!

Ту земля була кров'ю сполощена,
А білою костью зволощена,
Ту пир докончища хоробрії русичі,
Свати попоїша, і сами полегоша,
За землю руськую.

Та й стали й утрете – там під горою,
Ой, дай, Боже!
Та й стали вчетверте – там під горою,
Ой, дай, Боже!
Та й там під горою – під Московською,
Ой, дай, Боже!
Совгнули кіньми – як грім у небі,
Ой, дай, Боже!
Блисли мечами – як молні в хмарі,
Ой, дай, Боже!
Пустє стрілочки – як дробен дощик.
Ой, дай, Боже!

Комони іржуть за Сулою,
Труби трубять в Новіграді,
Стоять стязи в Путивлі,
Ідет слава ко Чернігову,
А от Чернігова ко стольному
Києві і Святої Софії.

Поють, бо честь і славу князю і дружині
На віки віков. Амінь

Ой, дай, Боже!