Гой в неділечку та й пораночку

Гой в неділечку та й пораночку
Та й заказано та й на війночку.
Хто сина має, най в військо дає,
А хто не має, то най наймає.

Гой мала вдова одного сина,
Одного мала та й в військо дала.
Як го давала, наповідала:
Поперед війська не видавайся,
Позаді, синку, та й не лишайся,
Посередині завше тримайся.

А син неньки та й не послухав,
Та й не послухав, вперед поїхав,
Коником грає, мечем ввиває,
Мечем ввиває, турка рубає,
Турка рубає, з гармат стріляє.

Як вдарив з гармат в Цареград-город,
Й а всіх міщанів позалякали,
Во дворах віконця повилітали.
Вийшов до него сам цар турецький
Та виніс єму полумис злота.

Він на тото не подивився,
Не зняв шапочки, не поклонився.
Чий же то синок та й войовничок?
Я ж би за него свою дочку дав.
Гой твоя дочка не мені рівня,
Моя рівня в Польщі королівна.