Дума про Марусю Богуславку

Що на Чорному морі,
Та на тому камені біленькому,
Там стояла темниця кам'яная,
Там стояла темниця кам'яная,
А в тій темниці пробувало
Сімсот бідних козаків,
Та в неволі пробували,
Ясного світу, ні сонця
Праведного не зобачали, гей!

Гей, то дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
А все добре дбає,
До кам'яної темниці прихождає,
Гей, до козаків словами промовляє:

Гей, козаки, ви, бідні невольники!
Чи ви знаєте, що в нашій землі
Християнській день затепера?

Теє козаки зачували,
Та дівку-бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
По речах пізнавали,
Гей, кайданами забряжчали,
Словами промовляли,
Сльозами умивали, гей:

Гей, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко!
Почему ми знаєм,
Що в нашій землі християнській
День затепера?
Та вже ми тридцять літ в тяжкій
Турецькій каторзі пробуваєм,
А Божого світу, ні сонця
Праведного не зобачаєм, гей!

Гей, козаки, панове-молодці,
Чи у нашій землі християнській
Сьогодні Великодная субота,
А завтра дасть Біг великий
Роковий праздник - Великдень.

Гей, то як теє козаки зачували,
Угору руки піднімали,
Кайданами забряжчали,
Дівку-бранку,
Марусю, попівну Богуславку,
Кляли-проклинали, гей,
Гей, гей!:
Гей, ти, дівко-бранко,
Марусю, попівно Богуславко,
Бодай би ти щастя й долі не знала,
Шо ти нам у такий час
Всю правдоньку сказала!

Гей, козаки, панове-молодці,
Не лайте мене, не проклинайте,
Бо як буде завтра паша турецький
До мечеті від'їжджати,
То ж ще буде мені ключі на руки здавати,
Тоді-ж то я до вас буду прихождати,
Вас на волю випущати.

Ой, на роковий празник, на Великдень,
Став паша турецький до мечеті
Від'їжджати, став дівці-бранці,
Марусі, попівні Богуславці,
Ключі на руки здавати.
Гей, тоді-ж то дівка-бранка,
Маруся, попівна Богуславка,
Добре дбає, -
До кам'яної темниці прихождає,
Залізнії замки одмикає,
Та усіх козаків на волю випускає
Ще й словами промовляє:

Гей, козаки, панове-молодці,
Вирушайте на ріднії землі,
У городи християнські на яснії зорі,
На тихії води, у край веселий,
Между мир хрещений на Україну,
Да усі городи минайте,
Та города Богуслава не минайте,
Отцю, неньці вісточку подайте,
Та нехай отець та ненька
Великих статків, маєтків не збуває,
Мене, дівки-бранки,
Марусі, попівни Богуславки,
З неволі не викупляє,
Бо я вже потурчилась, побісураменилась
Для роскоші нещасної,
Для лакомства пращевого!

Гей, визволь, нас, Боже,
З тяжкої турецької неволі,
На яснії зорі, на тихії води,
У край веселий,
Между народ хрещений на Україну!
Од нині і до віка,
Даруй, Боже, на многії літа!