Чечітка

З весни-літку у прилітка
Жила чечотка,
Із своїм старим,
Із своїм милим.

Полетіла чечотушка
В вишневий садок,
І вивела чечотушка
А сім дочерок.

Вивівши, чечотушка
Пойменувала:
Що Настася і Парася,
Катерина, Варварина,
Орина ще й Марина,
Та й ще Хотина!
Що найменшая - все найкращая!
Звичайнішая!

Пойменувавши, погодувала,
А погодувавши - посадовила,
А посадовивши - замуж дала,
Що Настасю - за Стецька,
А Парасю - за Грицька,
Катерину - за Івана,
Варварину - за Романа,
А Орину - за Давида,
А Марину - за Демида,
А свою Хотину - за Самійла.

Наїхали до чечотки любії гості
З різних городів:
Із Києва - пан Стецько,
З Переяслава - пан Грицько,
Із Ніжина - пан Іван,
Із Глухова - пан Роман,
З Стародуба - пан Давид,
З Чернігова - пан Демид,
А пан Самійло - аж із Кракова!

Штучні-бучні до чечотки понаїздили,
Любії гості, милії свати,
Взятнії батьки, дочнії свекри:
Зосим, Мартин і Гапон,
Денис, Борис і Платон,
І ще й Макидон.

Штучні-бучні до чечотки понаїздили,
Любії гості, милі сванечки,
Взятнії матерки, дочнії свекрухи:
Зося, Фрося, Гануся,
Хвеся, Бася, Мартуся,
І ще й Маруся!

Славно коруговці позавивали,
За столами посідали,
Горілкою частували,
Медом-вином похмелялись,
А ще й пивом поправлялись -
Та усе любенько,
Да все хорошенько.

Сама сіла чечотушка
А на покуті,
Поздоравляла всіх
Дочок своїх:
Що Настатю і Стецька,
І Парасю і Грицька,
Катерину і Івана,
Варварину і Романа,
І Орину і Давида,
І Марину і Демида,
І ще Хотину і Самійла!

Чечотиню, господиню,
Самую себе!
Щоб мої донечки
Здорові були,
Да по сім дочерей
Кожна привели:
Що Настася і Парася,
Катерина, Варварина,
Орина ще й Марина
І моя Хотина -
Щоб таких, як я, щоб всім привели!