Йа в містечку в Берестечку капелія грала

Йа в містечку в Берестечку
Капелія грала, -
А молода Боднарівна
До днини гуляла.

Йа в містечку в Берестечку
Круглий танец ходит,
А молода Боднарівна
Усім пере водит.

Йа трафив сі пан Каньовский
На тоту господу,
Та взєв єї за рученьку,
Боднарівну млоду.

А молода Боднарівна
Жерточку ни знала,
Та вікєла у личенько
Каньовского пана.

Йа там були добрі люде,
Сказали ї зтиха:
Кікай, кікай, Боднарівно,
Наробилас лиха.

Ой, кікала Боднарівна
Від міста до мами;
За нев, за нев три капралі
З голими шаблями.

Один имив за рученьку,
А другий голубит,
Та третий ї повідає:
Тебе наш пан любит!

Ой, кікала Боднарівна
Від саду до саду,
За нев, за нев пан Каньовский
З рушницев из заду.

Та вістрилив пан Каньовский
Чотирьма стрільбами,
Гой упала Боднарівна
До гори плечами.

Та на наші Боднарівні
Шовкова спідниці,
Де лежєла Боднарівна -
Кривава кирниці.

Ой, на наші Боднарівні
Фартух та й мережка,
Куди несли Боднарівну -
То кривава стежка.

Та занесли Боднарівну
До нової хати,
Поставили на лавицу,
Стали ї вбирати.

Ой, уплели Боднарівні
Три вінки з бервінку,
Та так вбрали Боднарівну,
Як до сьлюбу ґівку.

Йшов туди пан Каньовский,
Дорога ни рівна, -
Питає сі сусідочків:
Де тут Боднарівна?

Та повернув пан Каньовский
До нової хати,
Зломив свої білі ручки,
Та й став жалувати.

О то ж була Боднарівна,
О то ж була гожа,
Але ж бо вна процвитала,
Як у саду рожа.

Та вісипав пан Каньовский
Три тисічі гроший:
Шоби мої Боднарівні
Похорон хороший!

Шоби мою Боднарівну
Три ксьондзи ховали,
Шоби мої Боднарівні
Всі віргани грали.