У саду вишенька, за садом ліщина

У саду вишенька, за садом ліщина,
Любив я дівчину і мене дівчина,
Любив я дівчину три літі,
Тяжко її взяти на світі.

З'їздив я коника, з'їздив я другого,
- Скажи ми, дівчино, чи буде що з того,
Чи буде що з того, ой чи ні,
Най не в'яне серденько в мені.

Ой, надворі видно, надворі видненько,
Ой, вийди, дівчино, ой, вийди, серденько.
Ой, вийди, дівчино-розмово,
Заговори до мня хоть слово.

- Ой, рада би-м вийти, та ся бою роду,
А щоби не було між нами заводу,
Бо в мене посагу не буде,
Возьмуть мене люди, з чим буде.

- Молода дівчино, не кажи ми того,
Я тобі за посаг не скажу нічого,
Бо ти в мене посаг самая,
Як на небі зоря ясная.

- Ой, ти тепер кажеш, що я зоря ясна,
Потім мені скажеш, що-м доля нещасна,
А як ти не скажеш, то мати,
Ліпше мене бідну не брати.

- Ой, що мені мати має вповідати,
Як я тебе люблю тайтя хочу взяти,
Хоть би-м тебе любив, не любив,
Мені тебе Господь присудив.

- Молодий козаче, файна твоя врода,
Тепер ти так кажеш, потий я молода,
А як, не дай Боже, недуги,
Будеш ся дивити на других.

Скарай мене, Боже, на души й на тілі,
Як я щось помислю в непотрібнім ділі,
Скарай мене, Боже, і зараз,
Як я щось помислю не в гаразд!