Я плачу кожен раз

Я плачу... Я плачу
Кожен раз, як тільки бачу,
Як мати обійма тіло дитяче,
Якому вже ніколи не старіти,
Бо нелюдом російським він убитий.

Я плачу... Я плачу
Кожен раз, як знову бачу
Ті обстріли звірячі, біль і кров,
І душі тих дітей, що вже ніколи
Не огорнуть нас всіх своїм теплом...

Я плачу... Так, я плачу, |
Бо ж серце у людини не звіряче, |
Воно не камінь, і біль |
Ми відчуваєм як один... |
Скажіть, тварюки? |
Ким же треба бути, |
Щоб убивать дітей!.. | (2)

Я плачу... Так, я плачу,
Бо знову кожен день я бачу,
Летять шахеди і ракети на людей.
Скажи, Господь, чому ще
У дитинстві Ти їх не знищив
Ще в утробі материнській?..
Ці б нелюди не вбили б цих дітей!..

Я плачу... Так, я плачу,
Бо ж серце у людини не звіряче,
І мріє щоб залишилися снами
Ті обстріли й тривоги кожну ніч,
І діти, щоб ніколи не вмирали!..
Тому я плачу...