Поки небо ще не впало

Я був у війську, поки ти
Невтомно з донькою чекала,
І есемески, мов листи,
Вночі, під свист ракет, читала...
Я був в окопі, поки дрон
Влетів у злякану дитячу,
І вирвав доню за балкон,
І морду вирячив звірячу.

Приспів:
Та, поки ти ще не пішла,
І поки небо ще не впало,
Я обійму, згорю до тла,
Аби довіку пам'ятала.
Війна зламала не мене,
А нашу втомлену родину.
Вона колись таки мине,
Та не поверне нам дитину...

Я не повірив, я летів
В плацкарті душному, як пекло.
І Бог на вухо шепотів:
Вона в раю. Там тихо й тепло...
Я вив і вуха затуляв,
Зайшов у спалену квартиру.
Той дрон минуле розстріляв
І розлилась в майбутнє віра.

Приспів.

Ми йшли між цвинтарних хрестів,
Маленьке тільце проводжали:
Німі, замучені, пусті...
Над нами ластівки кружляли,
І дощ могилу окропив,
Немов слізьми дітей убитих.
Я їй ведмедика купив...
Невже вмирати мають діти?..

Приспів.