Горить лампадка

Здіймають вітри догори
Уривки прощальних промов,
І слова – мов лелітки-позлітки.
Оце наша путь – всі ідуть,
Хто мляво, хто хутко крокує
В нікуди, прийшовши нізвідки...
А хтось на землі взагалі
Боїться любити, бо наприкінці
Залишається пустка...
І сонячна мить облетить,
І зблякне надія, і ляже на землю,
Мов мертва пелюстка...

Приспів:
Горить лампадка, як ліхтар,
І дати лічить календар,
Але без Тебе навіть
Березень як грудень...
Лише дві дати на хресті,
А поряд написи прості:
"Прощай", "Сумуємо",
"Ніколи не забудем!"
За ними – весь життєвий вир,
Роки і відстані, й повір,
Стояти жаско біля свіжої могили.
А Ти у серці, як колись,
І серце кличе: Повернись!..
Вернись, будь ласка,
Ми ще не договорили...

Лютують вітри до пори:
Вгамується буря, і вечір
Потоне в габі золотавій.
Осяде на дні, в глибині,
Жалобної меси врочистість
І тиха печаль епітафій.
А тут на землі, взагалі,
Нам тільки любити – інакше
І в серці оселиться пустка...
Цей сонячний світ - дивоцвіт,
І кожна людина у ньому –
Жива і вразлива пелюстка!..

Приспів.