Моя Вишгородщино

Мов чайка розкинула крила над морем,
На двох берегах незрівнянна земля:
Річки повноводі, ліси неозорі,
У злоті колосся безкраї поля.

Колиску держави Руси-України
На схилах Дніпра вільний вітер гойдав,
У Вищому граді Святої княгині
Нам правду віків заповів Ярослав.

У пам'яті серця навічно із нами
Бориса і Гліба живі імена,
Малинові дзвони лунають у храмі -
І музика в душах звучить осяйна.

Не раз насувалась ворожа навала
І вишгородчани у смертнім бою
За Київ великий стіною ставали,
За неньку Вітчизну, за долю свою.

Світанки над Київським морем зоріють,
Наснагу дарують на дні трудові.
За покликом серця працюють і мріють,
І творять майбутнє краяни мої.

Моя Вишгородщино, рідний мій краю,
У праці окриленій - доля твоя,
Минулого слава тебе осяває,
Зорею ясною горить майбуття.