Думками лину у село

Всі так люблять чорну каву,
А я - із трав біле молочко,
І в душі вгамовую спрагу
Та думками лину у село...

Я лечу, де мальва біля хати
І цвіте яблуня і вишня,
Біля воріт жде калина, як мати
Поведе у рай - літа колишні...

Біля неї батьківська криниця,
Цілюща водиця, чисте джерело.
Біжу додому, неначе птиця,
Де сонцеграй, як золоте руно...

Загублюсь у запашних травах,
Вдихну у мить щастя на землі,
І розпущу свої крила, як пава,
Подарую батькам квіти у красі...

Більше щастя душі не треба -
Хоч на час повернути свою весну,
Щоб були батьки - високе небо
І садочок вишневий у цвіту!..

Ой, сяду-присяду у чистім полі!
Обніму свій край крилом журавля,
Від щирого серця дякую долі
За те, що Україно, я - твоє дитя!