Посміхнись, Україно!

Знову сурми в бій веде луна,
Кажуть, ніби муза задрімала,
То неправда, з нами йде вона
Ще й знамено високо підняла!
З нами дух і міць, і цілий світ,
З нами віра в нашу перемогу!
Йде Кобзар Безсмертний Заповіт,
Ще й Каменярі ідуть в підмогу!

Приспів:
Зітри сльозу, велика Україно!
У вишиванку рани загорни,
А на сорочці кров, немов калина,
Що проливають твої доньки і сини.
Ти не одна! З тобою Світ і воля,
І всі, хто вірить в Бога і добро!
Тож посміхнися, Україно, всім крізь болі,
Ми вражу кров понесем та й в Дніпро!

Під ногами ворога земля
Закипить, вогнем буде палати.
Будем бити, браття, москаля,
Із землі своєї в шию гнати!
Бо Сіркова, батькова рука,
В наших генах, жилах, покоління,
Наче клич до бою проліта
Над землею: Слава Україні!

Приспів. (2)

Тож посміхнися, Україно, всім крізь болі,
Ми вражу кров понесем та й в Дніпро!