Київ

Київ ховає глибоко в землі
Свого вічного змія.
Києву мало твого тіла,
Київ хоче щирість твою,
Та лиши тут на вході надію...

Заплати данину любов'ю
Чи ненавистю, заплати чим можеш.
Навіть твої вороги, що хочуть
Тебе вбити, і друзі, зраджуючи
Тебе прямо зараз -
Виконують волю Божу.

Мова і знаки міста мого
Неочевидні без натяків,
Не ясно без додаткового тексту.
Що це місто має на увазі
В кожному храмі й під'їздах своїх –
Зрозумієш з контексту.

Хай голос твій звучить,
Коли всіх нас не стане.
Хай непевні рими лишаться
З містом змістом різкими віршами.

Попіл Майданів і війн насмерть
В'ївся, сплавлюючи цю землю.
Крики тисяч років, ворогів,
Все ще луною кидаються поміж стін,
Хоч ти і не чуєш, напевно.

Над містом вогняний архістратиг
Позирає ліниво.
Він бачив все, навіть те,
Що ти собі уявити не міг,
Тому – спокійний.

Додай свій голос місту цьому,
Хай звучить разом з криком
Новонародженого з того нового дому.
Древній Змій під містом солодко спить,
Надійно зв'язаний нашим словом.

Сплять під цим містом всі,
Хто хотів колись його взяти,
Сплять і в смертних снах своїх
Доповідають Богу про втрати.

Вороги згинули, їх імена втрачені,
Вітром розвіяна міць,
Ніхто не пам'ятає хто то був,
А Київ стоїть!..

В тумані війни, в набігах орди,
В свисті балістики,
В ритмі червоної злої кінноти
Київ ніколи не спить,
А ти спи, ворог.
Вічно спи в цій землі,
Київ не проти!..