Ми...

Ми не риємо нори,
Не буримо в скелях тунелі,
Не шукаємо спокій
В забутому Богом селі,
Бо не бачимо сенсу ховатись
Від неба під землю:
Наше сховище сховане
Поза кордонів Землі.

Жоден геній науки
І жоден потужний комп'ютер
Не обчислять наш вимір,
Період і квантовий стан,
Астрономи не знають
Про наші космічні маршрути —
Наші зорі відсутні
На зоряних картах землян.

Наше сховище міцно
Тримає фундамент любові,
Бо любов — то єдиний
У світі міцний оберіг!
В тому сховищі стіни
З поезій, а стеля з мелодій,
І велике відкрите вікно
З ненаписаних книг!..

В тому сховищі снідають
Сни і ночують дракони,
Там, мов нитками, граються
Кішки у простір і час,
А коли в Божім небі
Ревуть ненажерливі дрони,
Бог з кагором і хлібом
Приходить на каву до нас!..