Шолом

Під сто кеме донизу головою,
Задача-залишитися живим,
І на шоломі-образи героїв,
Мов на моделі світу, острови.

Портрети тих, хто у своїм змаганні,
Не вимагали п'єдестал до ніг,
Зігріли землю подихом останнім,
І на багряне фарбували сніг.

Усміхнені... Відомі й невідомі,
Пішли у вічність юність і азарт,
Вже фініш був... Вони, на жаль, вже вдома,
А ВІН сьогодні вийти мав на старт.

Невимушений, гордий і спокійний,
Виходив і за себе, і за них,
Колись ці Ігри зупиняли війни...
Тепер - війна не помічає їх.

Зате шолом помічений був хором,
І взятий олівцем на папірець,
В Італії живе іспанський сором,
Прикутий зиском до п'яти кілець.

В десятій тридцять задзвеніла тиша,
В ній пані говорила щось про зміст,
ВІН не сприйняв. І він на старт не вийшов,
І сивий батько не ганьбився сліз...

Стріляйте в скроні олімпійські боги,
Схиліться перед воїном своїм,
Йому віддали вічну Перемогу,
Всі ті, хто на шоломі мчали з ним!

І цілий світ побачив їх портрети...
І замість непотрібних тисяч слів,
Ще будуть відмивати континенти,
Кільцесплетіння різних кольорів!